Чому кінотеатр у парку Шевченка не витримав конкуренції?

На території Рівненського парку культури та відпочинку імені Тарас Шевченка, що є памʼяткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, у 1951 році відкрили літній кінотеатр на 500 місць. Заклад отримав імʼя великого українського поета Тараса Шевченка. Цей кінотеатр став частиною культурного життя міста, але з часом не витримав конкуренції та перетворився на забуту руїну, пише сайт rivne-trend.in.ua.

Вистояла лише «Україна»

У 70-80-х роках, коли Рівне переживало справжній кінобум, місто мало сім кінотеатрів. Більшість з них лишилися на фото в архівах, музеях та памʼяті містян поважного віку. 

Хоча кінотеатрів у невеликому місті було багато, все ж кожен з них мав свого глядача та свій репертуар.

Кінотеатри, які вже стали історією:

• «Юність»;
• «Космос»;
• «Аврора» (пізніше «Ера»);
• «Партизан»,
• «Глобус» (колишній костел Святого Антонія, а сьогодні – Рівненська обласна філармонія);
• Літній Кінотеатр імені Тараса Шевченка;
• «Жовтень» (нині «Україна»).

Серед перелічених кінотеатрів до наших часів зберігся та функціонує лише «Україна». Популярним цей кінотеатр був колись і таким лишається донині. 

В колишньому широкоформатному кінотеатрі «Жовтень», єдиному в місті, транслювали не лише новинки радянської кінематографії, але й касові закордонні стрічки.

Будували, а потім перебудовували

Потреба в закладах культури у повоєнний період була велика. Акцент керівна влада робила на кіно, адже так найшвидше було донести інформацію про світле майбутнє, яке чекало радянських людей.

У післявоєнний період одним з перших об’єктів, що потрапив під програму благоустрою, був парк імені Тараса Шевченка. Після закінчення війни від колишнього саду-парку князів Любомирських, який колишні власники міста віддали громаді Рівного у користування, а також фільварку “Гірка” практично нічого не залишилося. Колись красиве та затишне місце виглядало, як пустир, де були викорчувані дерева, вириті протитанкові рови, їздили автомобілі та підводи, стояло безліч знищеної військової техніки, а також виднілися могили загиблих солдатів.

Розпочалося відновлення парку у квітні 1945 року. Так, постановою міської ради міста передбачалося будівництво на території парку літнього естрадного (концертного), танцювального та кіномайданчиків.

Найдовше будували саме кіномайданчик. Лише навесні 1949 року було офіційно виділено земельну ділянку під будівництво літнього кінотеатру, площу якої надалі було зменшено. 

Фінансування будівництва здійснювалося з бюджету УРСР. Готове приміщення кінотеатру було заплановано здати в експлуатацію 25 грудня 1950 року. Проте у встановлений термін відкриття закладу не відбулося через порушення будівельних норм при зведенні будівлі. З виділенням чергового бюджету на усунення недоліків (кошти виділялися з республіканського бюджету) чергове відкриття кінотеатру запланували через рік – 25 лютого 1951 року.

Врешті, відкриття відбулося лише 22 листопада 1951 року, тоді ж було затверджено акт прийняття-передання літнього кінотеатру на 500 місць.

Як не задалося з тим кінотеатром на початку, так і далі продовжилися перипетії з ним.

З самого початку кінотеатр планували для використання в теплу пору року, тому система опалення там була відсутня і називався він, відповідно, літнім. Проте за чотири роки експлуатації виникла необхідність переобладнати кінотеатр з метою цілорічного його використання. Кошти на таке переобладнання було виділено ще через чотири роки.

За цей час будівля, яка не була пристосована для використання впродовж цілого року, поступово руйнувалася. І до чергового траншу на встановлення опалення додалися ще кошти на відновлення багатостраждальної будівлі та приведення її до належного стану з метою  обслуговування відвідувачів. 

В серпні 1959 року Кінотеатр імені Тараса Шевченка після реконструкції відчинив двері своїм глядачам.

Діснеївські мультики

Після проведеної реконструкції будівлі кінотеатру для дорослих рівнян почав функціонувати повноцінний кінозал, який можна було відвідувати впродовж усього року. В тій частині будівлі, де був літній кінотеатр, з’явилася зала для маленьких глядачів “Малятко”, яка вміщувала всього 50 осіб. Перші кольорові мультики Уолта Діснея на початку 1960 років транслювалися для малечі саме в Кінотеатрі імені Тараса Шевченка.

Зазвичай в день відбувалося 2-3 кінопокази, а у вихідні – залежно від кількості проданих квитків. Вартість квитка на дитячий сеанс становила 5 копійок. Для порівняння: квиток на дорослий кіносеанс у будні дні коштував 25 копійок, а у вечірній час та вихідні – 30-40 копійок.

Зручне розташування, сучасний на той час ремонт зробили Кінотеатр імені Тараса Шевченка на якийсь час досить популярним. Проте будівля мала низку суттєвих недоліків. Зокрема, глядацька зала кінотеатру мала видовжений вигляд. До того ж було відсутнє підвищення платформ, на яких розміщувалися крісла. Не було також і балконів. Примітно, що у найстарішому кінотеатрі Рівного “Партизан” балкони були. 

Через ці недоліки глядачі часто скаржилися дирекції кінотеатру на те, що їм погано видно та чути те, що відбувалося на екрані. Дирекція скарги приймала, але ніяких дій з поліпшення не здійснювала.

Конкурент

У 1967 році на перетині сучасних вулиць Соборної та Міцкевича було збудовано широкоформатний кінопалац “Жовтень” (нинішня назва “Україна”), який міг одночасно вмістити 305 осіб. Також з’являються й інші рівненські кінотеатри.

У новозбудованому кінотеатрі “Жовтень” транслювали касові фільми, а також закордонні фільми, які в той час набували великої популярності. Звісно, глядачі обирали для себе новизну та комфорт. Відповідно кінотеатр у парку поступово свою популярність став втрачати. 

До того ж дирекція кінопалацу особливо не переймалася тим, що транслювалося на екрані глядачам. Зазвичай це були радянські фільми та повторні покази стрічок, прем’єра яких відбулася напередодні у кінопалаці “Жовтень”.

Згодом кінотеатр перетворився на непридатну до експлуатації будівлю.

Забуття

Згадали про старий закинутий заклад культури на початку 1990 року. Цікавив запитувачів передусім ласий шматок землі під кінотеатром у самому центрі Рівного. За дуже короткий час будівлю Кінотеатру імені Шевченка визнають аварійною. 

Як і з більшістю старовинних будинків нашого міста, історія з кінотеатром схожа: спочатку визнають будівлю аварійною, дають час (може бути до кількох років), щоб вона добряче зруйнувалася, а при цьому з серйозним виглядом переймаються і розводять руками, що коштів на ремонт не передбачено кошторисом. В результаті будівля вщент руйнується і підлягає лише демонтуванню. Так дешевше, виявляється. 

Доки адміністрація Об’єднання парків, міська влада та бізнесмени розв’язували питання так званої реконструкції приміщення кінотеатру під молодіжний центр, реконструювати вже не було що. 

У 2004 році міський голова Рівного Віктор Чайка передав земельну ділянку під кінотеатром, на якій за домовленістю мав бути Центр дозвілля, у користування на 49 років ТОВ “Легіон”. 

Не відомо, коли цю ділянку було виведено із земель парку, адже в документації вона вже зазначалася як земля житлової та громадської забудови. Через деякий час змінився власник ділянки. 

До цього часу не було збудовано жодного центру дозвілля, є лише страшенний паркан, який псує вигляд території біля парку.