Історія злетів та занепаду легендарного кінотеатру “Партизан”

Невелике місто Рівне було доволі кінематографічним у часи радянської влади. Містяни віддавали перевагу тому чи іншому закладу для перегляду улюблених кінострічок. Обирати було з чого, адже працювало декілька кінотеатрів: “Аврора”, “Космос”, “Юність”, “Жовтень”, кінотеатр ім. Шевченка та “Партизан”. Останній з них був популярним серед рівнян, проте до наших днів будівля не збереглася. Майже зруйновану споруду знесли, а на її місці побудували торговий центр з однойменною назвою.

Кінотеатр “Партизан” поповнив сумний список будівель, втрачених назавжди. Лише світлини минулих років нагадують про одне з улюблених місць відпочинку рівнян, пише rivne-trend.in.ua.

“Партизан” має своїх попередників: як творилася історія одного з найвідоміших кінотеатрів 

Появу кінематографу у Рівному пов’язують із представниками німецької громади, які проживали на території області.    

Архівні документи міської думи за 1909 рік повідомляють про появу перших кінотеатрів у Рівному. Діяльність таких установ цілком регулювалась постановами думи. Міським органом контролювалися розміри зали та апаратної, порядок розташування та розміри стільців, протипожежна безпека та наявність телефонів.

Перші кінотеатри називалися біоскопами. Це щось середнє між діафільмами чи слайдопроекторами та кинострічками. Архівні документи за 1911 рік підтверджують, що в цей час в Рівному існує три таких закладів: електробіоскоп Берндта, біоскоп Бліндера та “Новий Мір”. Два перші були власністю рівнян німецького походження.

Фердинанд Берндт був заможною людиною. Одного разу він вирішив побудувати окреме приміщення для кінотеатру і звернувся до власника Рівного князя Станіслава Казимировича Любомирського, щоб орендувати земельну ділянкою над Устею. Розташування обирав неспроста, адже мешкав поблизу зі своєю родиною. 

Договір оренди був укладений 1912 року, а вже у 1918 року кінотеатр запрошував відвідувачів до перегляду кінострічок. Архітектором двоповерхової будівлі був Федір Бурий.

Яких тільки вивісок не було на кінотеатрі: “Інтим”, “Ампір”, “Новини”, “Креси”. Найбільше рівнянам запамяталася назва “Партизан”. З ним пов’язана ціла епоха кінематографу у Рівному. Саме сюди більшість міщан поспішали на перегляд кінострічок, хоча паралельно існували інші кінотеатри. 

У чому секрет успішності кінотеатру

Сучасний дизайн і цікаві архітектурні дрібнички приваблювали людей і створювали затишну атмосферу. Фердинанд Берндт не шкодував грошей і прагнув, щоб кінотеатр став улюбленим місцем відпочинку рівнян.

Заклад містив велику залу зі сценою та оркестровою ямою, 476 місць у партері, 6 лож та балкони. Кабінку механіка обладнали за останніми тогочасними вимогами: використання вогнетривкого матеріалу, металеві східці та місце для зберігання кіноплівок.

Наявність електрики, протипожежної системи, витяжок, водопроводу, туалетних кімнат, котла для обігріву приміщення не могли залишитися непоміченими та створювали особливий комфорт. Касири на двох касах обслуговували відвідувачів. 

Рівненські дослідники припускають, що в проектуванні кінотеатру брав участь відомий місцевий художник Георгій Косміаді. Є письмове підтвердження тому, що митець виконав розписи інтер’єру у грецькому стилі. Цю інформацію підтвердила його донька Надія Косміаді.

У перші роки свого існування кінотеатр Берндта (мав назву “Інтим”) був доволі популярним, про що свідчить кількість заповнених місць під час кіноперегляду. 

У 1919 році на екрані “Інтиму” показали стрічку про Ісуса Христа, яка набула широкого розголосу. Згодом тут демонстрували кіно за участю Чарлі Чапліна, Грети Гарбо, Рудольфа Валентіно.

За своєю популярністю в 20-их роках XX століття “Інтим” конкурував з легендарним кінотеатром Зафрана, часто витісняючи його в плані відвідуваності та показу касових стрічок. Наприклад, фільм “Вогні великого міста” за участю зірки німого кіно Чарлі Чапліна кінотеатр “Ампір” (колишня назва “Партизану”) планував демонструвати глядачам протягом трьох-чотирьох днів. Вийшло так, що стрічку показували впродовж восьми днів поспіль.

Кінотеатр Берндта славився не лише топовими фільмами. Приміщення з великою залою сприяло тому, щоб тут виступали заїжджі гастрольні колективи, місцеві театрально-концертні трупи, громадські організації. Незаможним рівнянам влаштовували тут новорічно-різдвяні бали.

У часи радянської влади кінотеатр націоналізували. У грудні 1939 року він отримав нову назву “Комінтерн”. У роки фашистської окупації кінотеатр обслуговував лише німецьких військових і мав іншу вивіску “Де-Лі”. Кажуть, що в кінотеатрі побував російський диверсант Кузнєцов-Зіберт.

Діяльність “Партизану” після Другої світової війни

У 1944 році після звільнення Рівного від нацистів у місті діяв лише один кінотеатр Берндта спочатку під попередньою назвою “Комінтерн”. У роки панування на наших землях нацистів споруда зазнала руйнування. Довелося провести відновлювальні роботи, після яких в вересні 1944 року кінотеатр отримав нову легендарну назву “Партизан”, яку запам’ятали рівняни найбільше. 

Здавалось, кінотеатр мав би зазнати піднесення і розпочати новий етап існування, проте не все так вдавалося, як хотілося. Тогочасна місцева преса жорстоко критикувала діяльність розважального закладу. Зокрема, в газеті “Червоний прапор” з’явилася публікація про прикрі несподіванки, які чекатимуть відвідувачів в приміщенні кінотеатру. Мова йшла про тютюнову задуху у фойє, пошкоджені вхідні двері, невідповідність займаних місць в залі тим, що вказані у квитку. Писали, що відвідувачі могли навіть стоячи переглядати стрічки.

Звичайно, численні скарги публіки та негативна критика преси не могли залишитися непоміченими і призвели до того, що кінотеатр закрили на капремонт. Зміни пішли на користь. Тут облаштували фойє з буфетом та невеличку естраду. Чекаючи початку кіносеансу, можна було насолодитися грою духового чи естрадного оркестрів, виступами міських акторів, вокалістів і навіть потанцювати. 

З середини 50-их років XX століття до появи кінопалацу “Жовтень” (тепер “Україна”) “Партизан” був провідним кінотеатром, куди йшли дивитися найкасовіші стрічки. Справжній фурор відбувався перед показом фільму “Висота” (1957 рік). Кіномани стояли у довгих чергах і навіть брали каси штурмом, щоб побачити на екрані головного героя Миколу Рибнікова, секс-символа радянського кіно. Перевагою “Партизану” була наявність балкону, який полюбляли підлітки та молоді хлопці.

Як занепадав славнозвісний “Партизан”

У Рівному стрімко розвивалася кіноіндустрія. З’явилися сучасні кінотеатри, впроваджувалися новітні технології, конкуренція зростала. Кінотеатр “Партизан” поступово втрачав свої позиції, через що не міг транслювати касові кінострічки.

У 90-их роках відбулася спроба відновити колишню славу. Повернулися до традиції передсеансових концертних виступів, проведення ігрових дитячих програм, святкування новорічних ранків, але публіку вже таке дійство не дивувало і не приваблювало. Відвідувачів не влаштовували незручні сидіння, неякісна апаратура, тіснота, що призводило до передчасного переривання сеансу.

Були часи, коли частину приміщення віддали в оренду під кафе. Працівники всіляко намагалися вберегти кінотеатр як історичну цінність, проте їм це не вдалося. Будівлю віднесли до аварійних, а в 2006 році продали за 760 тисяч гривень відомій рівненській фірмі. 

Відродити попередню славу кінотеатру так і не вдалося. Рівняни проходили повз руїни і розуміли, що на цьому завершилася історія першого рівненського кінотеатру. Згодом на його місці збудували бізнес-центр “Партизан”, а потенційний об’єкт культурної спадщини Рівного втрачено назавжди.

Comments

.,.,.,.