Перші кінотеатри Рівного

Кінозал, величезний екран, гасне світло і от перед очима довгоочікувана прем’єра фільму, на який так хотілось потрапити. Приблизно такі асоціації виникають, згадуючи про походи в кінотеатри. Кожне місто – від малого до великого має свою неповторну історію появи перших кінотеатрів. Рівне має свої цікаві сторінки минулого, пов’язані з появою будівель, які відкривали двері в світ кіно. Тож якими були перші кінотеатри нашого міста? Для цього треба зазирнути в минуле століття, пише rivne-trend.in.ua.

Театр Зафрана, який став кінотеатром

Хоч це звучить дещо дивно, але історія рівненських кінотеатрів розпочалась з театру, а саме з театру Зафрана. Відкрився він в далекому 1908 році, в лютому. Місцем розташування театру була тогочасна вулиця Гоголівська. Театр Зафрана вважався на той час найкрасивішою будівлею міста. Названа споруда була на честь свого власника – єврейського комерсанта Лейба Зафрана. Сам він називав будівлю «концертним залом».

Будівля для культурного дозвілля мала залу, яка вміщала чималу кількість глядачів: 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балконів і 3 ряди галереї. Рівняни любили сюди приходи для того, щоб побачити на сцені виступи улюблених театральних акторів, обговорити цікаві театральні новини та просто відволіктись від одноманітних буднів. У театрі Зафрана часто виступали гастролюючі театрали. Саме в цій будівлі проводили міські урочистості. У театрі Зафрана була чудова акустика, тому навіть на останніх рядах акторів можна було добре почути.

Попри те, що є чимало відомостей, яким був театр всередині, інформації про зовнішній вигляд будівлі немає, як і немає його фото чи ілюстративного зображення. На єдиній світлині театр Зафрана зображений в уже розбомбленому вигляді.

У 20-ті роки минулого століття приміщення будівлі було переобладнано в кінотеатр. Відтоді жителі Рівного могли побачити не лише театральні постановки, а й новинки кінематографічного мистецтва. Незважаючи на те, що у 30-х роках XX століття заклад Зафрана був не єдиним закладом, де можна було переглянути кінострічки, все ж він не втрачав своєї популярності. Глядачів тут завжди вистачало.

Покази фільму в театрі припинилися з початком Другої світової війни. У 1939 році, коли радянська влада прийшла до Рівного, то відібрала все майно заможного мецената Лейби Зафрана, включно з будівлею, яка показувала фільми для містян.

Під час нацистської окупації Рівного театральні постановки, а також концерти знову повернулись до будівлі. Тут виступав міський український театр. У 1941 році окупаційна влада навіть дещо відремонтувала приміщення театру , а на першому поверсі будівлі почав працювати ресторан. Щоправда, заклад для харчування під назвою «Театральний» працював виключно для німців. Самі ж німці і знищили споруду. Як відомо, після звільнення Рівного від нацистської окупації, місто ще певний час піддавалось бомбардуванням німецької авіації. Одна із бомб влучила в споруду, залишивши від неї руїни. В свою чергу радянська влада вирішила знести залишки театру, аргументуючи це тим, що колишня будівля для кіно та театральних постановок не підлягає відновленню.

Кінотеатр з пікантною назвою «Інтим»

Так, один із кінотеатрів минулого у Рівному носив інтригуючу назву «Інтим». Власником закладу був заможний містянин Фердинад Берндт. Для того, щоб відкрити кінотеатр у 1912 році Берндт орендував ділянку землі у власника міста князя Станіслава Казимира Любомирського. Князь погодився надати рівнянину земельну ділянку понад річкою Устею. Сам Бернд разом з родиною мешкали неподалік. Дослідники історії міста говорять, що кінотеатр мав простору залу зі сценою та оркестровою ямою. Партер містив 476 місць і 6 лож. Також в кінотеатрі були балкони, але на момент відкриття глядачів на них іще не пускали, оскільки сходи до них були недороблені. Зал освітлювався електрикою, приміщення було оснащене водопроводом та туалетними кімнатами. У вестибюлі знаходилось дві квиткових каси. А саму будівлю обігрівав котел, який знаходився у підвалі.

Наприкінці 20-х років минулого століття у кінотеатру була висока відвідуваність, своєю популярністю він хіба, що поступався театру Зафрана. Тут показували стрічки за участю зірок німого кіно: Чарлі Чапліна, Рудольфа Валентино та Грети Гарбо.

До речі, «Інтим» не завжди був «Інтимом». В різні часи кінотеатр змінював назви. Рівняни знали його і за назвою «Ампір», і «Новини», і «Комінтерн». Під час німецької окупації Рівного будинок кіно називався «Де-Лі». Після звільнення міста від окупації гітлерівською Німеччиною кінотеатр перейменували в «Партизан».

Кінотеатр «Партизан»

Отож, «Партизан», який встиг змінити багато назв, був єдиним працюючим кінотеатром Рівного після звільнення міста від нацистської окупації. Після капітального ремонту популярність закладу лише зросла. У фойє з’явився буфет, де можна було придбати тістечка, сік, морозиво, воду. Перед переглядом кінофільмів відвідувачів розважали співаки, духовні та естрадні оркестри. Тут демонструвались найкасовіші кінострічки. Іноді за омріяним квитком на популярний фільм люди були готові відстоювати довжелезні черги.

Любили рівняни кінотеатр «Партизан» ще й за те, що в закладі був балкон. Особливо, молодь любила звідти дивитись фільми, іноді про щось жартуючи під час кіносеансів.

Кінотеатр ім. Тараса Шевченка

Кінотеатр спочатку був задуманий, як літній кіномайданчик. З’явився заклад на території центрального міського парку ім. Тараса Шевченка. Власне, тому й був теж названий на честь Великого Кобзаря. Літній кінотеатр почали зводити на місці цегляного гаражу у 1949 році. Планувалося, що вже літом 1951 року кіномайданчик прийматиме відвідувачів, однак будівництво не було завершено в зазначені терміни. Після цього відкриття ще декілька разів переносилось. А згодом заклад вирішили обладнати опаленням, щоб він міг працювати цілорічно. Лише у 1959 році завершилась епопея з облаштуванням будинку кіно і перетворенням його з літнього кіномайданчика в кінотеатр, який може працювати весь рік. У 60-х роках кінотеатр мав високу відвідуваність. Приходили сюди і дорослі, і дітки. Для малечі показували кольорові мультфільми виробництва Disney.

У 70-80-ті роки кінотеатр почав стрімко втрачати свою популярність, оскільки у нього з’явились більш осучаснені конкуренти. Заклад показував повтори після прем’єрних показів касових фільмів у новому кінотеатрі «Жовтень», а також радянські фільми.

На початку 90-х кінотеатр визнали аварійним, а у 1994 році його знесли.

Кінотеатри «Космос» та «Юність»

Кінотеатр з такою загадковою назвою «Космос» відкрив свої двері для глядачів у наступне десятиліття після Другої світової війни. Заклад культури був популярним у 70-80-ті роки XX століття. Яскраві афіші приваблювали рівнян на перегляд кінофільмів, а пустотливі дітлахи прибігали подивитись, що ж то написано та зображено на тих афішах.

Наприкінці 90-х будівля припинила виконувати свою функцію. У 2005 році замість «Космосу» у рівнян з’явилась «Лагуна». Це нічний клуб, який своїм оформленням нагадує палубу корабля. Двоповерховий розважальний заклад одразу став популярним серед рівненської молоді.

Кінотеатр «Юність» теж мав неабияку популярність серед рівнян та гостей міста. Полюбляли сюди ходити студенти, адже квиток на фільм був дещо дешевшим, як, наприклад, в кінотеатрі «Жовтень». А все тому, що кінотеатр показував фільмі, прем’єра, яких уже відбулась до того в «Жовтні».

Кінотеатр «Жовтень», який став кінопалацом «Україна»

Цей кінотеатр знаходиться в самісінькому центрі Рівного – на Майдані Незалежності. За роки радянської влади називався «Жовтнем». Заклад був дуже рейтинговим. Він кинув виклик усім кінотеатрам, які працювали раніше нього і переманив чимало відвідувачів від них.

Після здобуття Україною незалежності кінотеатр ще деякий час мав радянську назву, однак згодом став кінопалацом з назвою «Україна». Культурний заклад увійшов до мережі найстаріших кінотеатрів України, засновником і власником якої є кінопродюсер, кіноексперт та меценат польського походження Богдан Батрух. У 2011 році була проведена реконструкція закладу.

Що в XX столітті, що в XXI похід в кінотеатр все одно лишається одним із найулюбленіших видів дозвілля для рівнян. Бо жодні перегляди фільмів з мережі Інтернет не замінять і навіть близько не відтворять атмосфери кінотеатру з широким екраном, кінозалом в напівтемряві, попкорном і таким омріяним квитком-перепусткою на довгоочікувану прем’єру. Отож, нехай перегляди фільму завжди будуть незабутніми, в різні століття та епохи.

Comments

.