Про історію найстарішого кінотеатру Рівного

«Ампір», «Інтим», «Новини», «Креси», «Партизан» – саме такі назви мав кінотеатр, зведений у Рівному ще у 1918 році. Сучасники ще можуть памʼятати стару будівлю під мостом біля залізничного полотна, що в центрі Рівного, яка поступово руйнувалася та, врешті, унікальна памʼятка архітектури була знесена. Трапилося це, на жаль, у 2007 році. Тепер на місці колишнього кінотеатру височіє черговий торговий центр, пише сайт rivne-trend.in.ua. 

До слова, у Рівному багато старовинних будівель вже безповоротно втрачено, а за деякі будинки до сьогодні точиться боротьба мешканців міста із забудовниками, які своїми модними спорудами псують зовнішній вигляд затишних вулиць Рівного.

Три на місто

Рівняни багато чому можуть завдячувати німецькій громаді, що здавна жила у Рівному. Наприклад, німці започаткували у місті традицію ставити ялинку на новорічні свята. А ще з архівних документів відомо, що перші кінотеатри у Рівному належали рівнянам німецького походження. 

Перші кінотеатри мали назву біоскоп. Це було щось середнє між діафільмом та кінострічкою. 

У 1911 році у Рівному було три таких біоскопи (перші два належали саме німцям):

• електробіоскоп Берндта;
• біоскоп Бліндера;
• “Новий Мір”.

З тим, як зростала популярність кіно, збільшувалася і кількість охочих потрапити на кіносеанси.

У 1912 році Фердинандом Берндтом було прийнято рішення про будівництво великого кінотеатру. Для цього заможний містянин орендував у власника Рівного Станіслава Любомирського земельну ділянку над річкою Устею.

Кінострічки у новозбудованому кінотеатрі перші глядачі змогли переглядати у 1918 році. Архітектором приміщення був Федір Бурий. На той час це був надсучасний кінотеатр. Приміщення мало два поверхи, велику залу зі сценою та оркестровою ямою, а також 476 місць у партері, 6 лож і балкони.

Обладнання, яким було оснащено кінобудівлю, теж було надсучасне. Все було продумано до найменших дрібниць. Для прикладу, кабіну кіномеханіка виготовили з вогнетривкого матеріалу, до неї вели металеві східці. Там також розміщувалась металева шафа, де зберігалися плівки. 

Приміщення мало електричне освітлення, працювали два електричних вентилятори й три витяжки, а також був протипожежний гідрант. Для того, щоб робота кінотеатру не припинялася у холодну пору року, у підвальному приміщенні будівлі розмістили котел для обігріву будівлі.

Також кінотеатр мав водопровід і туалетні кімнати. 

З перших днів відкриття кінотеатр “Інтим” (саме така була його перша назва) став дуже популярним місцем відпочинку рівнян. Завжди зала тодішнього кінопалацу була переповнена. 

Конкурент

Як би не змінювали назву кінотеатру, його всі знали як кінотеатр Берндта. 

Найновіші кінострічки першими демонстрували саме тут. Фактично кінотеатр Берндта не мав на той час конкурентів. 

Так тривало до 30-х років, допоки власник театру Лейба Зафран не переобладнав свій театр на кінотеатр, який перші роки був поза конкуренцією.

Проте завдяки розумному підбору репертуару відвідуваність кінотеатру Берндта залишалася високою.

До того ж приміщення театру кіно здавали в оренду місцевим театрально-концертним трупам та колективам, що приїжджали у Рівне на гастролі. Досить часто залу кінотеатру використовували громадські організації, що влаштовували новорічні заходи для незаможних містян.

Вільний вхід для заможних

З архівних документів відомо, що в Рівному для певних категорій населення існував “вільний вхід на видовиська”. На сто відвідувань кінотеатрів лише сорок два були платними. Такого не було в жодному іншому місті. 

Як свідчать історичні джерела, у 1924 році на одному із засідань тодішньої міської ради розглядалось питання про скасування такого безплатного відвідування кіносеансів, адже через це місто недоотримувало податків. Проте остаточно скасувати такий вільний вхід не вдалося. Натомість було затверджено категорії та кількість безплатних місць.

Так, право на безплатне відвідування кіносеансів мали:

• старости – 1 ложа, 1 паспарту;
• поліція – 1 ложа, 1 паспарту;
• магістрат – 1 ложа, 1 паспарту;
• редакції газет – по одному паспарту;
• дирекції кіно – по 1 ложі та інші категорії. 

Фактично вільний вхід мали ті, які могли за себе платити.

Що дивилися рівняни

Одразу після відкриття кінотеатру Берндта на його екрані демонстрували стрічку про життя Ісуса Христа, яка стала сенсацією. Не менший інтерес мали фільми за участю акторів: Чарлі Чапліна, Рудольфа Валентіно, Грети Гарбо.

В Державному архіві Рівненської області зберігається книга реєстрації кінофільмів, що демонструвались у рівненських кінотеатрах впродовж 1928-1939 років.

Так, найчастіше рівнянам показували кінострічки виробництва таких кінофабрик як “Лехфільм” (Польща), “Муза фільм”, «Standart film», «Radio pictures» (Великобританія), “Уфа фільм” (Львів), «Ufa» (Німеччина), «Paramount films», «Columbia pictures», «Fox film», «Metro Goldwyn Mayer», «FBO pictures» (США).

Фільми зазвичай транслювали у середньому 3-4 дні, але найпопулярніші могли показувати до восьми днів.

В день відбувалося від одного до трьох кіносеансів.

Кіно було надзвичайно популярним серед мешканців міста: постійно обговорювалися останні кінопрем’єри, в газетах з’явилися постійні рубрики про кіно.

Джаз

Після встановлення у 1939 році радянської влади у місті кінотеатр Берндта було націоналізовано та змінено його назву на “Комінтерн”.

Під час Другої світової війни та німецької окупації Рівного кінотеатр продовжував працювати, але лише для німецьких військових.

У 1944 році, коли місто звільнили від німецьких загарбників, колишній кінотеатр Бернта залишався єдиним чинним кінотеатром. Спочатку назву залишили попередню – “Комінтерн”, але після закінчення відновлювальних робіт, адже будівля кінотеатру отримала незначні пошкодження від вибуху у сусідньому з ним будинку, змінили на “Партизан”.

Популярним “Партизан” залишався до появи кінотеатру “Жовтень” (нинішній кінопалац “Україна”). 

Також у 1950-х роках в кінотеатрі давав концерти найкращий джаз-ансамбль міста, послухати виступи якого збиралась велика кількість шанувальників такого жанру музики.

Підлягає знесенню

З появою у Рівному нових сучасних кінотеатрів “Партизан” стала відвідувати менша кількість глядачів, адже вони віддавали перевагу сучасним та краще облаштованим залам. Заробітки кінотеатру були мізерними та не покривали витрат на його утримання. Відповідно зменшилося державне фінансування на утримання старої будівлі. 

На початку 90-х років були спроби повернути кінотеатр до життя, давши йому друге дихання. Для цього адміністрація закладу запровадила передсеансові виступи артистів, організовувала новорічні ранки та різні ігрові програми для дітей, проте все було марно. Через те, що будівля та й обладнання були старими, це робило перегляд фільмів некомфортним. 

Адміністрація кінотеатру “Партизан” намагалася всіляко зберегти старовинну будівлю, апелюючи до її історичної цінності.

Врешті будівля була визнана аварійною, а ще через кілька років її продали одному відомому рівненському підприємству. Досі точаться розмови про те, що будівля кінотеатру була не настільки аварійна, щоб її зносити. Навіть в документах йшла мова про реконструкцію будівлі кінотеатру. 

Шкода, що Рівне втратило ще один об’єкт історичної та культурної спадщини. Тепер «Партизан» можна побачити лише на старих фото.