Василь Сидорович Рябунець є видатним кіномитцем, режисером аматорського кіно, фотохудожником, заслуженим працівником культури України. Це обдарована людина з великої літери, яка ніколи не опускала руки і вперто йшла до своєї мети. Режисером став не відразу, бо спочатку навчався в музичному училищі та працював у музичній школі. Нелегко топтати творчу стежину. Але набагато легше, коли тебе підтримують рідні та друзі. Детальніше про життєвий та творчий шлях Василя Рябунця ми розповімо у нашому матеріалі на rivne-trend.in.ua.
Дитячі роки та перші спроби на мистецькій ниві
Василь Рябунець народився 7 вересня 1942 року в колишньому Гощанському районі Рівненської області. Зростав недалеко біля Степаня. Батько Сидір Іванович загинув в УПА. Мама Катерина Григорівна активно підтримувала український національно-визвольний рух, за що отримала двадцять п’ять років в’язниці.
Рідна бабуся хворіла, тому прихистком онуку став Острог. У цьому невеличкому містечку Василь здобував освіту у школі-інтернаті, а після закінчення навчання відправився в Рівне. Він обрав мистецтво, тому вступив до Рівненського музичного училища та пізніше працював у Горохові в музичній школі. Василь Сидорович вчив грі на кларнеті. Молодий вчитель паралельно почав писати матеріали до районної газети, а згодом і співпрацював з редакцією. На цьому етапі познайомився із Святославом Пирожко та Леонідом Лагановським.
Василь Рябунець ніколи не сидів на місці, постійно розвивався, зустрічався з відомими людьми, приятелював з ними та співпрацював. Ставши членом Спілки журналістів, відчуває, що найбільше його душі подобається кінематограф. Але про це згодом… На свій 25-ий день народження наш земляк отримує в подарунок від товаришів фотоапарат. Неймовірні волинські пейзажі в першу чергу потрапили у кадр молодого митця. Згодом Василя Рябунця запрошують організувати й очолити у Луцьку відділ кіно та фото в приміщенні Волинського обласного науково-методичного будинку народної творчості.
Ось тут розпочинається найцікавіше. Спочатку організовується фотоклуб “Промінь”, а згодом поступово у життя Василя Сидоровича вривається кіно. Через півроку з’являється в Луцьку кіностудія “Волинь”, про яку дізнається вся Україна.
Весь час потрібно працювати, бо інакше втрачається інтерес до життя, – життєве кредо Василя Рябунця
Першу стрічку знімали у Доросинях Рожищенського району та назвали її “Продовження легенди”. Згодом разом з Костем Шишком, Павлом Пастушенком, Олександром Валентою та Олексою Ошуркевичем Василь Рябунець відправився в Нечимне. Тут народилася друга стрічка “Слідами Мавки”, на яку надихнула талановитих людей Леся Українка своєю “Лісовою піснею”.
У ті далекі часи кіно дедалі ставало популярнішим та почали з’являтися аматорські студії у районних центрах Волині. Одна з таких студій народилася у Старій Вижівці. Саме сюди і відправився Василь Рябунець, щоб допомогти знімати перші фільми. Цій студії судилося отримати статус народної раніше, ніж цим званням удостоїли раніше згадану “Волинь”.
Доля знову підкидає нові випробування. Режисер переїжджає до Рівного і тут з’являється знаменита кіностудія “Горинь”. Василь Рябунець знайомиться з письменником Євгеном Шморгуном. Одна за одною на світ народжуються кінострічки, а популярність “Горині” зростає з кожним роком та згуртовує навколо себе талановитих митців. “Круг містечка Берестечка”, “Легенда Соколиних гір”, – такі назви мали перші стрічки. Не завжди було легко. Часи, коли бракувало плівок, були важкими для кінематографу. У цей період виникає потреба в появі телебачення. Режисеру все було під силу, тому й тут він проявив свої здібності та набутий досвід у кіно. Так з’являється серія відеофільмів про княжі міста Рівненщини.
Хто підтримував та де черпав натхнення
Родина постійно допомагала Василю Рябунцю. Дружина Орися та донька Іванна проявили себе у народній творчості. Їх рушники, серветки, одяг, жіночі прикраси, силянки, гердани та інші вироби були представлені на численних виставках та виборювали призові місця. Талановиті люди притягують до себе не менш здібних людей. У творчих особистостей особливе мислення, індивідуальний підхід до роботи та своє бачення кінцевого результату. Але без підтримки рідних важко самому крокувати по житті, тому Орися стала надійним плечем чоловіку.
Крім того, Василь Сидорович вступав у дружні відносини з професійними кіномитцями. Ще коли Рябунець навчався у Київському інституті театрального мистецтва, то познайомився з Ю. Іллєнком, Л. Осикою, М. Мащенком, Л. Виковим, І. Миколайчуком та іншими знаменитостями. Про успіх рівненського режисера писали в місцевій та всеукраїнській пресі, Його стрічки активно обговорювали рівняни. Нинішнє покоління повинно знати і пам’ятати, хто такий Василь Рябунець та пишатися талановитим земляком.
