Рівне знає тих видатних особистостей, які зробили свій значний внесок у розвиток культури нашого міста і залишили по собі слід у серцях тисяч шанувальників. Серед таких людей був рівненський актор Володимир Сніжний, який не шукав гучних титулів, але все одно здобув славу та отримав добру пам’ять серед колег завдяки своїй щирості, працьовитості та відданості своїй справі. Багато років життя він присвятив Рівненському музично-драматичному театру, пише rivne-trend.in.ua.
Найголовніші факти з біографії актора
Володимир Сніжний народився 1 січня 1937 року у Білій Церкві, що на Київщині. З дитинства життєвий шлях майбутнього актора не був безхмарним, адже його зростання припало на післявоєнний час. Дитинство хлопчика переважно було голодним, холодним та незатишним, але лише завдяки його матері, Тетяні Артемівні, у Володимира залишилися теплі спогади про свої юні роки. Вона, як могла, створювала навколо сина домашній затишок і підтримувала його у найскрутніші хвилини. Тетяна Артемівна вірила, що на її сина чекає великий успіх.
Перше знайомство Володимира з театром відбулося під час навчання в семирічці, коли вчителька початкових класів вперше повела весь клас на виставу “Попелюшка”, яку показували на сцені Київського обласного театру імені Миколи Садовського. З того моменту юнак закохався у театральне мистецтво і не пропускав жодної нагоди виступити у шкільних колективах: співав у хорі, танцював, декламував вірші, грав у драматичному гуртку.
Директорка місцевої школи помітила талант учня і допомогла йому екстерном скласти іспити та отримати середню освіту. Потім він здобував освіту в ремісничому училищі, де колись навчався космонавт Павло Попович, а згодом деякий час працював слюсарем за фахом на заводі “Сільмаш”. Але творча натура перемогла, тож юнак вирішив йти за мрією, вступивши до Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого на курс відомого режисера, професора Михайла Михайловича Карасьова.
Становлення Володимира Адольфовича Сніжного як актора відбулося у Рівненському музично-драматичному театрі. Це місце для побудови подальшої кар’єри Володимир обрав, коли приїхав до Рівного з групою однокурсників-випускників. Із дев’яти театрів України йому запав у душу саме рівненський, адже тут головним режисером був Андрій Харитонович Семененко, діяльністю якого актор з Київщини щиро захоплювався.
На виставах у Рівненському музично-драматичному театрі Володимир Сніжний запам’ятався публіці як завжди юний, енергійний, вдумливий актор. На рівненській сцені він розкрився як ліричний актор, що було дуже природно для його щирої душі, спокійного характеру, великої людської ніжності. Його ролі були сповнені оптимізму, у кожній він проживав життя і закохував у свою чуттєву гру глядачів. А найулюбленішою роллю Володимира Адольфовича був образ Омелька у виставі Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. У цьому амплуа він виглядав дуже органічно, передаючи народну дотепність, гумор, простоту, але й важливі роздуми про життя.
Для Володимира Сніжного не було головних чи другорядних ролей – до кожної він ставився відповідально, вкладаючи у неї свої навички, багаторічний досвід і акторський талант.
Спогади колег
Заслужений артист України Андрій Куделя згадував, що Володимир Сніжний дуже любив молодь – підтримував, наставляв, допомагав молодим артистам. Можливо, тому що він викладав на кафедрі театральної режисури. До Андрія Куделі з перших його днів у рівненському театрі Володимир Сніжний ставився по-батьківському і навіть ролі їм обом давали відповідні: батька та сина.
Головний балетмейстер Олексій Яриш розповідав, що у творчому плані Володимир Сніжний ніколи не був егоїстом, міг поступитися роллю. Водночас болісно сприймав, коли його не задіювали у виставах, адже дуже хотів бути потрібним колегам та публіці.
Пішов із життя видатний актор 10 серпня 2012 року.
