Коли мова заходить про джаз, на думку одразу спадають легендарні імена – Елла Фіцджеральд, Луї Армстронг, Арета Франклін. Але не так багато відомо про тих, хто розвивав цей жанр музики на теренах України. Якщо в Америці бум “біг-бендів”, тобто великих джазових оркестрів, був ще до 1940-х років, у нашу країну мода на джазову музику дійшла лише після Другої світової війни. У Рівному джаз був доволі популярним серед молодих людей, тому варто знати про тих, хто зробив свій внесок у його розвиток, пише rivne-trend.in.ua.
З чого все починалося
У 1948 році у Рівному після Другої світової війни відроджувався театр і для підсилення акторського складу туди приїхали драматичні актори з Бессарабії – Тамара і Дмитро Гайдабури із семирічним сином Сашком. Через багато років постать Олександра Гайдабури стала визначною в історії культури Рівного, біографію музиканта вивчали безліч дослідників, а його ім’я незмінно асоціюється з джазом.
Оскільки батьки хлопчика були акторами, більшу частину свого дитинства він провів за лаштунками театру. Він спостерігав за репетиціями акторів, а ще – за роботою оркестру. Його цікавили музичні інструменти за формою та звучанням, а також музика загалом. Маленький Саша тоді ще не здогадувався, що в майбутньому вона стане його стихією.
Помітивши інтерес сина до музики, батьки віддали його до однієї з рівненських музичних шкіл. Вдома у хлопчика не було інструмента, тому він виконував домашні завдання у театрі, коли не відбувалися вистави. У 1949 році батьки подарували йому фотоапарат та доручили зафіксувати всі історичні куточки Рівного та новобудови. Хоч післявоєнне місто і виглядало дещо похмуро, дитячому оку вдалося знайти цікаві деталі. Цікаво, що ці фотографії у 2014 році були використані в рубриці “Історія Рівного у звуках джазу і фотографіях Олександра Гайдабури” місцевої газети “Рівне вечірнє”.
Після школи та занять музикою хлопець проводив час із друзями у кінотеатрі на музичних фільмах “Волга-Волга”, “Веселі хлоп’ята”, “Цирк”. Мелодії з цих кінострічок так сподобалися школяреві, що він вирішив разом з однокласниками та учнями музичної школи створити “дворовий оркестр”. Це був перший у його житті колектив і відтоді Гайдабура не припиняв працювати в естрадному жанрі, продовжував кращі традиції зарубіжної інструментальної та вокальної музики.
Розвиток рівненського джазу
Вже під час навчання на першому курсі Олександра Гайдабуру запросили до естрадного оркестру Міського клубу будівельників, який очолював випускник музичного училища Анатолій Владика. Взимку цей оркестр грав на вечорах відпочинку, а влітку гастролював з концертною програмою не лише Рівненщиною, а й Україною, Білоруссю, Росією. Пізніше керівником відомого рівненського колективу став Микола Шевчук.
У 1970-му році Олександр Гайдабура завершив навчання на музично-педагогічному факультеті Рівненського педінституту, але продовжив займатися з професором Володимиром Толканьовим. Певний час Гайдабура працював керівником естрадного оркестру “Горинь” Міського будинку будівельників, здобув досвід роботи та вдосконалив свою техніку гри на інструменті. Саме під час роботи в оркестрі в Олександра була можливість познайомитися з відомими співаками, лауреатами всеукраїнських та всесоюзних конкурсів і фестивалів – Леонідом Шевцовим, Віталієм Гашевським, Олександрою Галій, Світланою Брикіною, Людмилою Шевцовою та іншими.
Як розповідав сам Олександр Гайдабура в одному зі своїх інтерв’ю, музиканти Рівного у той час найчастіше грали джаз у фойє популярного кінотеатру “Партизан”. Учасниками цих ансамблів переважно була молодь, але для широкого загалу ця музика стала доступна через декілька років – як відомо, у Радянському Союзі на неї було табу. Платівки із “забороненими” творами в стилі рок-н-ролу та бугі-вугі продавали на чорному ринку. Олександр з іншими учасниками колективу слухали їх, “на слух” підбирали, який інструмент грає, і намагалися повторити звучання.
З часом, коли відкрили Інститут культури, такі оркестри вийшли за межі кінотеатру. Їх створювали в Будинку будівельників, Будинку офіцерів, Клубі залізничників, а згодом і у РДГУ. У клубах по суботах та неділях проводилися вечори, де містяни могли послухати музикантів Рівного у невеликих джазових ансамблях. Також ритми джазу лунали на танцмайданчику в парку імені Шевченка.
“Горинь”, де Олександр Дмитрович був керівником, залишався одним із найпопулярніших джазових оркестрів Рівненщини. Як згадував музикант, за годину до концерту усі квитки розкуповувалися, а відбувалися заходи щосуботи та щонеділі о 20-й годині. Ці концерти не потребували реклами, достатньо було просто написати на коробці сірників “танці” і покласти її перед клубом. Влітку колектив Гайдабури виїжджав на гастролі у Західну Україну і багато прихильників оркестру після концертів зізнавалися, що теж вирішили займатися музикою.
Чому саме джаз?
Коли Олександра Дмитровича запитують, чим саме полонили його звуки джазу, він розповідає цю історію. Коли він повернувся зі служби в армії до Рівного, дуже популярним був фільм “Серенада Сонячної долини”. Батьки порадили юнакові переглянути цю стрічку, і американський оркестр під керівництвом Глена Міллера з фільму так запав йому в душу, що він твердо вирішив вступити до музичного училища.
У книзі “Ритми рівненського джазу” Олександр Гайдабура разом з колегою-контрабасистом Богданом Столярчуком згадали майже всіх музикантів, які розвивали вокально-інструментальне мистецтво на Рівненщині.
