Змалку любив музику: яким був життєвий шлях рівненського князя-композитора Казимира Любомирського

Рівненський князь Казимир Любомирський належав до роду Любомирських – князів, які понад 200 років були власниками міста Рівне. Князь Казимир закохався в музику, будучи ще дитиною. Його талант цінували в Європі – князь отримав популярність композитора ще за життя. Він вміло володів декількома музичними інструментами, влаштовував музичні вечори в своєму рівненському палаці, робив добрі справи для міста та був шанованою людиною. Але далеко не все в житті князя-композитора було просто й гладко, пише rivne-trend.in.ua.

Дитинство під опікою бабусі та рання любов до музики: рівненське дитинство князя Казимира

Князь Казимир Любомирський народився у 1813 році. Батьком Казимира був тодішній власник Рівного, волинський князь Фредирик Любомирський, а матір’ю Францішка з роду Залуських. Так сталося, що вихованням князя Казимира і його брата Владислава займалася їх бабуся – княгиня Людвиця. Матір Казимира, будучи в шлюбі з Фредириком Любомирським, закохалась в іншого і залишивши дітей в Рівному, поїхала з новим обранцем до Європи.

На той час це був гучний скандал. У новому шлюбі Францішка народила двох дітей, однак Казимир ніколи не бачив свого брата і сестру по матері.

Отож вихованням Казимира і Владислава зайнялась їх бабуся, адже батько хлопчиків Фредирик був постійно зайнятий, а згодом він вдруге одружився.

З раннього дитинства Казимир полюбив музику. Талант у князівського сина першим помітив Йозеф Шмідберг – капельмейстер при рівненському дворі. Саме до нього маленький Казимир ходив на уроки музики. Згодом син князя пішов вчитися в Кременецький ліцей, де остаточно зрозумів, що музика – це його життєве покликання.

Творчий шлях Казимира Любомирського в Європі

Після завершення навчання в одному з найпрестижніших навчальних закладів Волині Казимир Любомирський вирушає до Європи, де продовжує здобувати музичну освіту. Зокрема, Казимир навчався в німецькому Дрездені, у школі віолончеліста та композитора Юстуса Іоганна Фридриха Дотцауера. Казимир Любомирський чудово освоїв гру на скрипці та фортепіано.

Молодий князь подорожував містами Польщі, Німеччини, Франції. Він охоче знайомився з видатними музикантами, поетами та письменниками. А саме, Казимир був добре знайомий з композиторами та музикантами Фридериком Шопеном, Ференцем Лістом, поетом і музикантом Густавом Олізаром та багатьма іншими.

Казимир Любомирський був частим гостем світських заходів в Європі. На такі вечірки приходили відомі митці і «вершки» світського товариства. З часом ім’я талановитого рівненського князя-композитора стало відоме в багатьох країнах Європи. Популярність допомогла князеві з династії Любомирських відкрити в Варшаві свій музичний салон.

Дослідники життєвого шляху Казимира Любомирського писали, що він був дуже шанованою особистістю та досяг популярності і визнання за життя, чого вдається далеко не всім творчим людям. Ось, зокрема, як про нащадка Любомирських писав краєзнавець Тадеуш Єжи Стецький:

«був він особистістю милою і порядною, дуже симпатична і шанована всіма, особливо на Рівненщині… Мало, хто в краю досяг такої популярності… Його пісні грали і співали від Вісли до Дніпра, в хатинах і палацах».

Проживаючи в Варшаві Казимир Любомирський не шкодував грошей на допомогу талановитим молодим музикантам, які не мали коштів для навчання. Певний час він очолював «Товариство допомоги», яке допомагало збіднілим музикантам і дітям-сиротам, чиї батьки музиканти померли. В Польщі вручали навіть медалі із зображенням Казимира Любомирського за досягнення в музиці. Цікаво, що немає жодних портретів із зображенням Казимира. Можливо, князь не хотів аби хтось писав його портрет. Тому дізнатись, як виглядав князь Любомирський ми можемо лише завдяки його зображенні на іменній медалі та декільком шаржам.

Музичні вечори в рівненському палаці князя та добрі справи у Рівному

До 1860-го року Казимир Любомирський жив в Європі. В місто Рівне, де було чимало його маєтностей, князь приїздив лише час від часу. Однак його візити в рідне місто не були непоміченими. Щоразу проїздивши в Рівне, князь влаштовував у палацику на «Гірці», який перейшов йому від батька, товариські прийоми, музичні або театральні вечори. Такі заходи не могла пропустити волинська шляхта, приїздили часто і поважні європейські гості. Під час світських вечорів гості часто могли почути і музичні твори власника палацу.

Можна сказати, що рівненський маєток Казимира Любомирського став своєрідним магнітом для інтелігенції та аристократів Волині, а також для митців-іноземців.

Також відомо, що на початку осені 1857 року у рівненському палацику Казимира Любомирського гостював російський імператор Олександр II разом зі своєю дружиною Марією. Високоповажні гості були вражені теплим та вишуканим прийомом, а також красивим садом навколо маєтку.

Попри те, що Казимир певний відрізок свого життя був далеко від Рівного, про місто він не забував і дбав. І хоч фінансовий стан родини Любомирських тоді погіршився, все ж князь залишався попечителем рівненської гімназії, яку заснував його батько. Князь навіть передав вишуканий родовий палац для потреб гімназії, однак через неспроможність його утримувати велична будівля повернулась до князя. 

А біля свого палацику на «Гірці» князь облаштував невелику лікарню для селян. Також Казимирові Любомирському належали водяні млини, броварня, вапняний завод і дві винокурні поблизу Рівного. І хоч князь міг повністю присвятити себе музиці, все ж він стежив за тим, щоб вищезгадані об’єкти функціонували і приносили користь місту.

Творча спадщина закоханого в музику князя Казимира

Князь-композитор Казимир лишив після себе чималу твору спадщину, і як уже згадувалось вище, був популярним за життя. Отож, його спадщина налічує понад шість десятків фортепіанних п’єс, пісенні і салонні танцювальні мініатюри. Казимир любив присвячувати свої твори дорогим для нього людям.

Часто князь-композитор співпрацював з іншими талановитими людьми. Наприклад, з основоположником польської національної опери Станіславом Манюшком, він написав музику до опери «Ванда». Широку популярність князеві принесла його лірична пісня на вірш Зєлінського «Зіронька». Цікавий факт: «Зіроньку» свого часу двічі заспівав всесвітньо відомий американський співак Френк Сінатра.

Музикознавці зазначають, що творчість рівненського князя лишається недослідженою. А деякі з них вважають, що мелодія для «Зіроньки» могла слугувати прототипом до мелодії гімну України. Мелодію, до гімну України, як відомо, написав Михайло Вербицький. Він був знайомий і часто перетинався з князем-композитором, і не міг не знати його мелодію до «Зіроньки». Деякі дослідники вважають, що ліричну мелодію до «Зіроньки» Вербицький перетворив в величний хорал для гімну. Та все ж це лише припущення музикознавців.

Нещасливе подружнє життя та хвороба

Князь Казимир Любомирський був одружений з Зінаїдою, рід якої по материній лінії вів до гетьмана Війська Запорізького Івана Скоропадського. Ходили чутки, наче 24-річний Казимир і на 7 років молодша за нього Зінаїда уклали шлюб по розрахунку. У пари було двоє дітей – син та донька.

Відомо, що незадовго після народження доньки Зінаїда Любомирська закохалась в іншого чоловіка – в графа Рачинського. Від нього княгиня народила сина Едварда. Про зраду дружини Казимир Любомирський дізнався, будучи в Польщі.

Однак граф Рачинський не став останнім коханням Зінаїди, згодом її серце належало Зигмунту Анджею Вєльопольському. Зінаїда пережила свого чоловіка на 22 роки і померла у Рівному.

Щодо Казимира, то відомо, що він тяжко хворів останні роки свого життя. Достеменно невідомо, який саме недуг скосив князя, але є відомості, що він страждав від сильних болів у хребті. Наприкінці життя князь був частково паралізований і не міг рухатись. Попри це він намагався присвячувати час музиці – любові свого життя.

Ряд дослідників стверджували, що Казимир помер у Рівному в 1871 році  і був похований у сімейній усипальниці в костелі Святого Антонія. Однак є факт, який суперечить даній інформації – у 1871 році будівництво костелу ще не було завершено, а отже і князя там не могли поховати.

Насправді ж, князь Казимир Любомирський відійшов у вічність у червні 1871 року у місті Львів. Він був похований на відомому Личаківському кладовищі. Дослідники припускають, що хворий князь приїздив у Львів на лікування хребта і в цьому ж місті і віднайшов вічний спочинок.

Comments

.