Таємниці Рівненської обласної філармонії: що зберігали давні підземелля

Декілька десятиліть тому центр нашого міста прикрашав величний рівненський костел Святого Антонія, високі шпилі якого виднілися з усіх куточків Рівного. Зараз це Зал камерної та органної музики і в минулому він пережив різні трансформації в залежності від влади, яка управляла містом. На жаль, до наших днів не збереглися гострі вежі будівлі. Про колишню велич зруйнованої святині нагадують фотографії та розповіді старожилів, пише rivne-trend.in.ua.

Костел Святого Антонія виник після руйнування трьох храмів

Органний зал має багато попередників та пережив чимало руйнувань. Його грабували та знищували, але все-таки основна частина будівлі вціліла. Тут не лише влаштовують концерти та проводять святкові вечори, а й реєструють шлюби. Тут ви зможете відпочити душею та насолодитися грою оркестру чи сольних виконавців, адже від остаточного знищення будівлю врятувала саме чудова акустика. Радянська влада, яка насаджувала атеїзм і стирала з лиця землі храми, змилувалася над католицьким костелом. Ми маємо змогу відчути атмосферу минулих століть і ще більше цінувати історичні пам’ятки.

В далекому  ХVІ  столітті неподалік органного залу княгиня Острозька Беата Костелецька наказала збудувати дерев’яний католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії. Доля святині трагічна, адже в процесі татарського набігу у 1570 році вороги зруйнували храм. У Рівному майже три десятиліття не було католицького костелу.

Наступною спробою було будівництво нового храму у 1606 році княгинею Острозькою Анною Александровою із роду Штембергів. Простояла дерев’яна будівля до 1773 року, поки не почала занепадати. Через аварійний стан службу там не проводили. Власті духовні вирішили збудувати мурований костел, проте не врахували, що місцевість надто заболочена. Це стало причиною руйнування і цієї будівлі.

Початок будівництва костелу Святого Антонія та перші руйнування

Історичні джерела не зійшлися на єдиній даті початку будівництва костелу Святого Антонія. На зведення великого цегляного костелу кошти виділив тогочасний власник Рівного князь Казимир Любомирський. 

В одних польських джерелах вказано, що костел почали будувати в 1858 році. Є інформація, що перші мури з’явилися в 1849 році, проте через труднощі з будівництвом вони з часом зазнали руйнації. Волинський дослідник Орлович переконує, що в 1868 році розпочато будівельні роботи. Є джерела, де вказано 1890 рік початком зведення святині.

Радянська влада всіляко намагалася перешкодити таким діям і не підтримувала католицьку віру. Крім того, 1863 року відбулося польське повстання, яке також певною мірою вплинуло на процес будівництва. Керував роботами по зведенню костелу польський архітектор Костянтин Войцеховський. Будівництво завершилося в 1899 році. Частину коштів передав князь Роман Сангушко із Славути. У жовтні 1900 року відбулося урочисте освячення католицького храму.

Під час Першої світової війни костел зазнав руйнування. Його реставрували та в 1922 році повторно освятили. Через п’ять років художник Політинський розписав костел поліхромією в модерністичному стилі. Видовжені готичні вікна прикрасили кольорові вітражі. Костел поступово зазнавав оновленого вигляду. Високі шпилі виднілися майже з будь-якої точки міста. Храм став візитною карточкою Рівного і його окрасою.

Костел постраждав не лише від війни. Розташована поруч міська електростанція внаслідок своєї діяльності стала причиною утворення величезної тріщини через усю будівлю костела. На щастя, вона не призвела до руйнації католицького храму. Такою інформацією ділилася з рівнянами місцева преса.

Костельні підземелля зберігали прах князів Любомирських

1650 року ще дерев’яному храму-попереднику костелу Святого Антонія подарували справжню реліквію – ікону Божої Матері, намальовану на дереві. Таку пожертву надали львівський гончар Ян Чорнокозич та його дружина Розалія. Також в святині зберігалася ікона Святого Антонія Падуанського, на честь якого, власне, назвали костел. До початку війни в храмі висіли портрети доброчинців та князів Любомирських.

Стіни костелу прикрашали епітафії, присвячені родині князів Любомирських. У першу чергу шанували фундатора і попечителя храму Казимира Любомирського, каштеляна Юзефа Любомирського і його дружину Людвику. Костельне підземелля стало князівською усипальнею, як веліли тогочасні звичаї.

Прах померлих членів родини князів Любомирських та представників польської знаті зберігався в костелі до 1958 року. Тут знаходилася і гробниця князя Казимира Любомирського, який помер ще в 1871 році у Львові. Поховали його в склепі недобудованого костелу, оскільки саме завдяки йому і розпочали будівництво католицької святині. Поруч поховали подружжя Юзефа та Людвику Любомирських.

Після війни радянська влада розпорядилася закрити костел, а останки усопших, переповідають, перепоховали на Дубенському кладовищі. Існує версія, що зотлілі труни вивезли на смітник.

Рівнянка Наталія Наконечна розповіла, що її мама працювала в одній із радянських контор. Після війни на її базі створили спеціальну комісію, члени якої проводили облік цінностей, що вилучалися у культових спорудах. Представників князівської родини ховали у коштовностях, дорогому одязі та зі зброєю. Наталія Наконечна переконує, що її мама описувала вміст гробниць Любомирських і на власні очі бачила зотлілий прах аристократів.

Усі залишки костельного підземелля, які не були цінними, поховали на Дубенському кладовищі у великому ящику. Після такої процедури членів комісії переслідували нічні жахи.

Подальша доля костелу Святого Антонія: який фактор допоміг зберегти святиню

Радянська влада жорстоко поводилася із культовими спорудами. Одні спалювали, руйнували, інші перетворювали на склади, решту лишали напризволяще до тих пір, поки будівля сама не розвалювалася. Дивом вдалося зберегти костел Святого Антонія. Хоча споруда позбулася головної окраси (високих шпилів), проте вона зуміла пережити знущання радянської влади.

1958 року комуністи вирішили спотворити рівненський костел. Влада твердила, що з веж храму радіостанцією велися шпигунські передачі на Захід, тому металеві хрести на шпилях спиляли. Пізніше розібрали і неоготичні вежі, а один з найкращих у Східній Європі орган розбили. Його залишки валялися на території парку ім. Шевченка до тих пір, поки не перетворилися на тріски. Частина трубок унікального інструмента довго лежала поруч з храмом.

Костел Святого Антонія комуністи перетворили на склад в 1960-их роках. Ксьондзу Серафіну Кашубі наказали негайно покинути Рівне і відправили його на заслання до Казахстану.

В січні 1966 року в приміщенні колишнього католицького костелу відкрили кінотеатр “Хроніка” на 274 місця. Згодом його перейменували на “Глобус”, проте серед рівнян він не був популярним. Містяни не могли ходити на розваги до колишнього храму. Тоді влада вирішила демонструвати там науково-популярні та учбові стрічки. Звичайно, такі дії не дали позитивного результату.

Комуністи не відхиляли ідеї повністю зруйнувати будівлю, проте від знесення колишній храм врятувала унікальна акустика залу. На таку вагому особливість звернули увагу місцеві музиканти, що й врятувало споруду. Після внутрішньої перебудови та часткової зміни зовнішнього вигляду в 1987 році в приміщенні колишнього костелу Святого Антонія відкрили Рівненську обласну філармонію.

Comments

.,.,.,.