Елеонора Павлівна Скрипчинська — відома педагогиня та хорова диригентка, яка підготувала цілу когорту талановитих хормейстерів, пише сайт rivne-trend.in.ua.
Талановита дівчина
Народилася Елеонора Скрипчинська 29 вересня 1899 року у місті Дубно, що на Рівненщині. Батько дівчинки був офіцером Охотського піхотного полку. Мама Елеонори – Марія Скрипчинська – знала кілька мов та добре грала на фортепіано, грі на якому навчила і доньку.
Елеонора Скрипчинська була дуже талановитою дитиною, мала неабиякі математичні здібності. Після закінчення гімназії вона вступила на фізико-математичний факультет університету, де викладачі відзначали її аналітичний склад розуму та пророкували наукову кар’єру математика. А відомі київські філологи – професори Андрій Лобода та Олександр Назаревський – пророкували Елеонорі Скрипчинській письменництво та літературознавчу роботу.
Але доля вирішила по-іншому, і талановита дівчина присвятила себе музиці.
Музичній освіті Елеонора Скрипчинська навчалася у талановитих майстрів Болеслава Яворського та Володимира Пухальського.
Викладацька нива
У 1919-1923 роках Елеонора Скрипчинська викладала сольфеджіо, хоровий спів та теорію музики в Народній консерваторії у Києві.
Того часу у Києві функціонували кілька хорів. Учасникам хору-студії імені Миколи Леонтовича, який надалі реорганізували у П’яту державну музично-професійну школу, Елеонора Павлівна викладала теоретичні дисципліни та свій улюблений курс “слухання музики”.
У 1923-1934 роках Скрипчинська викладає у Київському музично-драматичному інституті імені М.В. Лисенка та у Київському музичному технікумі.
З 1934 р. Елеонора Павлівна повертається на викладацьку ниву у Київську консерваторію, де було відкрито диригентський факультет, а Елеонору Скрипчинську назначено його деканом. Також у консерваторії Елеонора Павлівна була завідувачкою диригентсько-хорової кафедри.
Поєднання Співця і Музики
У 1924 році Елеонора Скрипчинська вийшла заміж за Григорія Верьовку, з яким разом прожили 45 років.
Григорій Верьовка – відомий на весь світ хормейстер, композитор, диригент.
Елеонора Павлівна була незамінною помічницею, музою та духовною сестрою своєму чоловіку.
Разом подружжя працювали над створенням колективу, нині відомого на весь світ, – державного українського народного хору, який надалі було названо на честь Григорія Гурійовича Верьовки.
Про відоме сімейство Олесь Гончар писав:
“Таке славне подружжя! Все життя віддали українській культурі”.
У 1944-1966 роках Елеонора Скрипчинська була диригенткою Українського народного хору імені Григорія Гурійовича Верьовки, а після смерті чоловіка у 1964 р. стала ще й художнім керівником відомого колективу.
У пам’ять про чоловіка Елеонора Павлівна створила музей-кімнату, опублікувала музичну спадщину відомого композитора у семи томах, видала збірку “Народні пісні у записах Григорія Верьовки” та книжку спогадів “Григорій Верьовка”.
Принципи педагогічного методу
Принципи, на яких побудований педагогічний метод Елеонори Скрипчинської, – професіоналізм, поєднаний з вишуканим музичним смаком, щирість у стосунках між викладачем та студентом, комплексний підхід до навчання, а також морально-етичний приклад викладача.
Елеонора Павлівна намагалася навчати так, аби у студента було розуміння того, що він робить, а не звичайне заучування та копіювання її жестів.
Практичному заняттю з диригування передувала розповідь про композитора, основні події епохи, в яку він народився, його мистецькі принципи.
Елеонора Скрипчинська старанно, такт за тактом, аналізувала гармонію, форму, модуляційні світлотіні, підкреслювала особливості оркестрування.
Серед випусків талановитої викладачки – відомі диригенти-хормейстери та педагоги народні артисти України М. Кречко, С. Павлюченко, заслужені артисти України В. Міщенко, В. Суржа, а також А. Бодок, Л. Колесников і багато інших.
Народний хор
У вересні 1943 року у Харкові, який було звільнено від німецьких окупантів, була видана постанова уряду про створення Українського народного хору. Виконати таку місію було доручено хоровому диригенту, фольклористу та композитору Григорію Верьовці. Незмінною помічницею та творчою соратницею Григорія Верьовки була Елеонора Скрипчинська.
Перший виступ колективу відбувся 13 вересня 1944 року в редакції газети “Радянська Україна” та був дуже вдалим.
З того часу почався довгий концертний шлях Українського народного хору.
Елеонора Павлівна започаткувала одну традицію, яка збереглася і до сьогодні, – виконувати мовою оригіналу пісні тих народів, на гастролі до яких їздив колектив. Звісно, такий знак поваги сприймався слухачами захоплено.
Сама Скрипчинська вільно розмовляла кількома мовами. Оскільки вона була кваліфікованим лінгвістом, то під час розучування музичних творів, з легкістю домагалася правильної орфоепічної вимови іноземних слів в учасників колективу.
Після смерті Григорія Верьовки Елеонора Павлівна стала диригенткою та художньою керівницею хору. Під час гастролей народного хору країнами Західної Європи, у закордонної публіки викликало неабиякий подив те, що диригентом хору була жінка.
Померла Елеонора Павлівна Верьовка-Скрипчинська 9 грудня 1992 року та похована в Києві на Байковому кладовищі.
Після смерті Елеонори Скрипчинської на її честь назвали Київську музичну школу №5. А в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського у 2019 році було відкрито меморіальну дошку на честь визначної викладачки, хорової диригентки Елеонори Павлівни Скрипчинської – Верьовки.
