Коли журналісти почали писати, що рівнянин Павло Текучев став конкурентом Тараса Цимбалюка в боротьбі за ролі героїв-коханців, в інтернеті розгорілися палкі дискусії. Одні побачили в цьому комплімент молодому актору, інші — провокацію. Текучев відреагував на ситуацію як людина, якій не потрібно нікому нічого доводити. Павло просто сказав, що вони різні. Про актора, який пройшов шлях від рівненського мрійливого хлопця до одного з найпомітніших облич українського кіно, розповідаємо в нашому матеріалі на rivne-trend.in.ua.
Мрія, що перетворилася на ціль
Павло Текучев народився 21 червня 1996 року в Рівному — невеликому обласному центрі з тихими вулицями, де життя йде своїм звичним ритмом. У місті немає великих кіностудій та знімальних майданчиків, але це не завадило рівнянину з дитинства закохатися в акторську професію. Мрія про сцену та великий екран виявилася настільки сильною, що з часом Павло перетворив її на мету з конкретним планом дій.
Уперше Текучев проявив акторські здібності в школі. Він брав участь у звичайних аматорських виставах з простими декораціями та кулісами зі старих штор. Глядачами були однокласники, які іноді більше дивились у телефони, ніж на сцену. Але для Павла ці виступи були важливими. Завдяки участі у шкільних виставах він зрозумів, що сцена йому потрібна не як розвага, не як тимчасове захоплення, а як справа, якій рівнянин хоче присвятити життя.
Після школи Павло Текучев прийняв рішення поїхати до української столиці, щоб вступити до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого — одного з найвідоміших театральних університетів країни. Конкурс там завжди великий: сотні абітурієнтів, багато з яких з акторським досвідом. Але Павло зміг вступити до закладу вищої освіти. Це був перший доказ того, що заради мрії він готовий наполегливо працювати на кожному кроці до мети.
У Києві спочатку було важко. Там потрібно було постійно доводити, що актор вартий уваги. Університет став для Павла Текучева місцем, де рівнянин багато вчився, пробував щось нове, помилявся й знову виходив на сцену. Саме там почало формуватися те, що пізніше критики назвали його характерною рисою — природність у кадрі.
Робота в театрі
У 2017 році для Павла Текучева почався новий етап у житті. Він отримав роботу в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки — одному з найвідоміших театрів країни. Для молодого рівненського актора це було важливою подією. Далі сталося те, що трапляється рідко з новими артистами: режисери швидко почали довіряти Павлу Текучеву не епізодичні, а центральні ролі у виставах.
Театр подарував рівнянину цінний досвід та можливість продемонструвати творчий потенціал. Під час репетицій Павло познайомився з Ангеліною — акторкою, яка згодом стала його дружиною. Пара разом вже понад 6 років.
Навіть після успіху в кіно, театр залишився для Текучева опорою. В одному з інтерв’ю для радіо «Люкс ФМ» рівненський актор зізнавався, що саме сцена рятує його від професійного вигорання. Коли в кіно трапляються довгі паузи й знімання може відкладатися на місяці, в театрі життя не зупиняється. Там постійно показують вистави, проводять репетиції, працюють над новими проєктами. Цей насичений ритм допомагає актору залишатись у професійній формі.
Зірка кіно
Широка аудиторія дізналася про Павла Текучева завдяки українським серіалам та фільмам. Актор знімався в популярних проєктах:
- «Нюхач»;
- «Коли ти вийдеш заміж?»;
- «Діда Мороза не буває»;
- «Ліки від минулого».
Однією з найпомітніших робіт рівнянина стала роль лейтенанта Андрія Сироїда в серіалі «Копи з минулого», що транслювався на ICTV2. Партнером Павла по знімальному майданчику був Дмитро Суржиков. За словами Текучева, їхні стосунки на екрані нагадували щось середнє між родинними та діловими. І в кадрі, і поза ним Суржиков був для Текучева як батько чи старший брат. Їхня взаємодія на телеекрані мала природний вигляд і подобалася глядачам.
Втім, не всі телевізійні проєкти за участю рівнянина були вдалими. Серіал «Зворотний напрямок», який вийшов на 1+1 у вересні 2025 року, опинився в центрі обговорень. Глядачі помітили схожість сюжету з іншим відомим серіалом — «Капітанша». Для Текучева це стало новиною. За словами актора, під час роботи над проєктом ніхто не попереджав його про такі паралелі, а сам він до того навіть не бачив того серіалу.
Рік без кіно
Те, що трапилося 24 лютого 2022 року, змінило життя мільйонів українців. Багато акторів поставити собі питання: що робити далі? Текучев вирішив на певний час відійти від професії.
Замість знімання та репетицій актор майже рік займався волонтерством, співпрацюючи з іноземним благодійним фондом. Тоді в його житті не було камер, ролей та прем’єр — лише допомога людям і щоденна робота, про яку він майже не розповідав публічно. Актор завжди говорив про той період стримано. Пізніше він зізнавався, що в ті місяці бачив, що багато людей із творчого середовища пішли до війська. Рівнянину не хотілося хизуватися волонтерством, бо інші робили набагато більші жертви.
До акторської роботи Текучев повернувся у 2023 році. Свій стан у той період Павло порівнював з відчуттям, яке виникає, коли людина сідає на велосипед після довгої перерви: наче все знайоме, але перші рухи трохи незграбні. До того ж змінилась і сама індустрія. Стало менше проєктів, бюджети скоротилися, а впевненості в завтрашньому дні поменшало. Та попри це українська кіноіндустрія поступово оживала, а актор повертався до професійної форми.
Переломний момент у кар’єрі
У 2025 році вийшов фільм, який став переломним і в кар’єрі Текучева, і, мабуть, у всьому новітньому українському кіно. Йдеться про філософсько-історичну драму «Вічник» режисера Івана Ніколайчука — екранізацію однойменного бестселера Мирослава Дочинця, перекладеного 14 мовами й визнаного духовною класикою сучасної української літератури.
Головний герой стрічки — Андрій Ворон, реальний карпатський мудрець і мольфар, який прожив 104 роки. Воїн Карпатської України, в’язень сибірських таборів, цілитель, людина, що пройшла через важкі випробування та не зламалася. Павло Текучев зображав персонажа від юності до глибокої старості, передаючи не лише зовнішню трансформацію, а й духовний шлях людини, яка зберегла гідність у найтяжчі часи.
Щоб підготуватися до ролі, актор схуд на 10 кілограмів, кілька днів провів на самоті в горах і не раз перечитував книгу, намагаючися глибше зрозуміти свого героя. Одним із найскладніших випробувань стало знімання сцен у карпатській річці Черемош восени. Рівнянин зізнався, що у крижаній воді він відчув найсильніший холод у житті.
Прем’єра «Вічника» відбулась у вересні 2025 року на Одеському міжнародному кінофестивалі. У жовтні того ж року його показали на Варшавському міжнародному кінофестивалі. Всеукраїнський прокат стартував 22 січня 2026 року у День Соборності України. «Вічник» став першим українським фільмом, знятим із використанням технології об’ємного звуку Dolby Atmos. Глядачів і критиків найбільше вразили візуальна краса Карпат і глибока гра рівненського актора.
Павло Текучев довів, що мрія може стати реальністю, якщо перетворити її на мету. Він не конкурує ні з Цимбалюком, ні з іншими акторами, а йде своїм шляхом та доводить, що вартий бути номером один.
