Найцікавіший спосіб пізнати історію Рівненського краю – дізнатися більше про видатних діячів культури, які народилися і жили тут та ділилися своїм надзвичайним талантом з іншими. Так склалося, що імена деяких уродженців Рівного гримлять на всю Україну, а про інших можна дізнатися лише зі старих сторінок краєзнавчих досліджень, хоча їхні здібності теж не залишають сумнівів. Так, у фондах Рівненського краєзнавчого музею зберігаються документи і фотографії першої половини ХХ століття з особистого архіву Тетяни Олександрівни Рогози – звичайної вчительки дитячої музичної школи, яка увійшла в історію краю як відома жінка, чий внесок у розвиток культури заслуговує на окрему увагу, пише rivne-trend.in.ua.
Походження Тетяни Рогози
Завжди вишукано вбрана, трохи загадкова, інтелігентна, з гарними манерами – такою запам’ятали талановиту піаністку Тетяну Рогозу. Ким же вона була насправді?
Дослідивши її життєвий шлях, про який відомо зовсім небагато, краєзнавці припускають, що ця жінка могла бути донькою військового міністра УНР часів гетьмана Павла Скоропадського Олександра Францовича Рогози (1858 – 1919). І такий висновок зроблено не тільки через однакові прізвища, але й через місця перебування. Цікаво, що в автобіографії при влаштуванні на роботу до дитячої музичної школи № 1 ім. М. Лисенка у Рівному, Тетяна приховувала деякі факти зі свого життя. Вочевидь, щоб уникнути переслідувань. Про її особистість знають не так багато, але її ім’я точно має бути серед відомих жінок Рівненщини.
Рогоза Олександр Францович – генерал-поручик російської імператорської армії, командир корпусу перед Першою світовою війною, у 1915-1917 роках — командувач 4-ї російської армії. У листопаді 1917 більшовики усунули його з посади, а вже 10 квітня 1918 року він подав заяву про вступ до української армії.
З 23 листопада 1918 року перебував у розпорядженні гетьмана Павла Скоропадського. За наказом Директорії 15 грудня 1918 року Олександра Рогозу було заарештовано в Києві, але згодом звільнено. Коли у листопаді 1918 року було повалено гетьманат, Рогозу усунули з посади військового міністра.
Він планував виїхати до Кубані або за кордон і на цей час зупинився в Одесі. Там тоді перебували частини, які підтримували Добровольчу армію. Але коли у березні 1919 року місто захопили “червоні”, Олександр Рогоза не виїхав із міста та відмовився співпрацювати з ними, за що був розстріляний. Хоча деякі історики припускають, що його страта могла відбутися у Києві.
Особистість та історія рівненської піаністки
Тетяна Рогоза приїхала до Рівного у 1950-х роках. Вона була сиротою – матері не стало, коли дівчинці було 12 років, а батько “загинув на війні”. Пізніше її вдочерили з житомирського притулку, але згодом прийомні батьки також померли, і вихованням Тетяни займалася її тітка, яка була вчителькою.
У 1918 році вона закінчила гімназію в Умані і паралельно навчалася в Уманському музичному училищі. Ще під час навчання дівчина почала давати учням уроки музики. Потім вона поїхала до столиці з надією вступити до консерваторії, але плани не здійснилися, і Тетяна почала працювати друкаркою на одному з підприємств, хоча і не припинила викладати музику на приватних уроках. У її автобіографії зазначено, що вона давала приватні уроки оперним співакам та їздила з ними на концерти впродовж 1923–1924 років.
Складні випробування лягли на долю Тетяни Олександрівни у роки Другої світової війни. Коли німці окупували Київ, їй довелося підкорятися нацистській владі, тому що жінка не мала рідних поза столицею і не могла виїхати. Її посадили в ешелон і вивезли до табору Судетської області, де вона працювала на різних роботах – від кухарки до прибиральниці.
Тетяна Олександрівна одинадцять років присвятила музиці і дітям, працюючи в одній із рівненських музичних шкіл. Згідно з трудовою книжкою жінки, її прийняли на посаду концертмейстера-акомпаніатора 13 серпня 1956 року. Ті, хто знали Тетяну Рогозу, стверджували, що вона була доброю та щирою людиною, але так і не змогла сповна розкрити свій талант. Вона прожила довгих 97 років, відійшовши на вічний спочинок у 1996 у Рівному.
