У кожному місті є особистості, якими хочеться пишатися. Рівне – не виняток. Творчий шлях режисерки та кліпмейкерки Христини Сиволап – це не лише її особиста історія, а частина культурної спадщини Рівного. Творчість для цієї талановитої рівнянки є не просто ремеслом, а способом говорити зі світом мовою кіномистецтва. Її наполегливість та любов до своєї справи завоювали серця тисяч прихильників в Україні та за кордоном, пише rivne-trend.in.ua.
Найголовніше з біографії режисерки
Христина Вікторівна Сиволап народилася у Рівному 29 грудня 1991 року. Її батько, Віктор Данилов, відомий у Рівному видавець, і саме від нього дівчина успадкувала любов до кіно та телебачення. У рідному місті майбутня режисерка провела дитинство та підлітковий вік, а згодом поїхала здобувати вищу освіту до Києва.
Христина Сиволап у дитячі роки із захватом спостерігала за роботою свого батька на телебаченні та мріяла колись теж пов’язати своє життя з цією діяльністю. Але не так сталося, як гадалося. Коли дівчина вступила до Інституту імені Карпенка-Карого, її викладачем став Юрій Терещенко, який негативно ставився до телебачення, зате прищеплював студентам любов до кіно.
Для своєї дипломної роботи Христина разом зі своїм майбутнім чоловіком написала сценарій до короткометражного фільму “Давай не сьогодні”. Проте зняти цей фільм самотужки їм було складно, тому вони подались на пітчинг Держкіно та виграли його як дебютний проєкт. Тоді дівчина зрозуміла, що більше не зможе поєднувати свою роботу на телеканалі, де вона працювала півтора року, з кіно, тому звільнилася звідти й повністю присвятила себе улюбленій справі.
У 2015 році стрічка “Давай не сьогодні” потрапила на Фестиваль короткометражного кіно у Трієсті, але потрапити до Італії Христина не змогла, оскільки їй відмовили в оформленні візи. Проте її фільм на фестивалі здобув перемогу.
Христина Сиволап поділилася, що на початку кар’єри вона часто сумнівалася у собі, думала, що недостатньо талановита і мала комплекс молодого режисера. Це підсилювало те, що на зйомках свого першого серіалу рівненська режисерка стикнулася з ейджизмом. 60-річну акторку не влаштовував її вік і вона усіляко демонструвала своє незадоволення протягом зйомок. Хоч для Христини це був цінний досвід, таке ставлення дуже тисло на неї, але водночас допомогло позбутися цього комплексу та зрозуміти, що вона може бути працьовитою, здібною та талановитою, незважаючи на вік.
Зрештою, Христина Сиволап впевнена, що не буває режисерів, які б жодного разу не сумнівалися в собі. Це занадто складна професія, щоб займатись нею, якщо її не любиш.
Христина про жінок у режисурі
Христина не приховує, що вже під час навчання у театральному університеті стикнулася з сексизмом. Студентів переконували, що жінка-режисер – це наче чоловік у спідниці, і багато хто живе з цим твердим переконанням. Хоча на курсі Христини Сиволап було шість дівчат і четверо хлопців, їх виховували як тих, хто має бути мужнім і сильним у цій професії.
Режисерка вважає, що відверті сексисти все одно ніколи не візьмуть на роботу жінку-режисера. Але інколи на свою адресу Христина Сиволап чула різкі висловлювання, мовляв, що на роботі їй треба вмикати “альфа-самця”. Рівнянка ніколи не розуміла, як реагувати на ці “поради”, адже її мета – якісно виконати свою роботу і зняти хороше кіно. Христина розповіла, що для цього їй точно не потрібно кимось прикидатися чи бути кимось іншим, вона цілком може залишатися жінкою навіть на знімальному майданчику. Хоч вона й розуміє, що ці слова казали не зі злими намірами, стереотипи все одно заважають жити вільно.
Христина Сиволап у списку “Forbes”
У 2021 році гордість Рівненщини Христина Сиволап потрапила до списку “Forbes” “30 до 30”. Ім’я режисерки родом з Рівного було серед понад 400 претендентів. З них український журнал обрав 30 найкращих, які змінили світ. Учасники розповіли виданню про своїх батьків, їхній вплив на успіх та кумирів, які надихали досягати вершин.
У творчому доробку Христини Сиволап – серіал “Кафе на Садовій”, який вийшов на екрани у 2017 році, серіал “Вище тільки кохання” (2018 рік) та відеокліп на дуетну пісню Тіни Кароль та Юлії Саніної “Вільна”. Режисерським дебютом Сиволап у повнометражному кіно став фільм “Віддана”, який українські глядачі побачили у кіно у 2020 році. Цей фільм є екранізацією історичного роману Софії Андрухович “Фелікс Австрія”. Христина Сиволап поділилася, що хоча у неї не було завдання відобразити події кінця 19-го століття з максимальною точністю, втім історичний жанр потребує багато зусиль і консультацій з фахівцями. Перед зйомками Христина спілкувалася зі священником, адже один із героїв стрічки був священником. Художниця з костюмів Леся Патока теж досліджувала чимало матеріалів, аби створити візуальну атмосферу, що відповідала б епосі.
Христина Сиволап розповіла виданню “Forbes”, що найбільшим своїм досягненням вважає баланс між роботою та сім’єю. Разом з чоловіком вона виховує доньку Алісу. Найцінніше, чого Христину навчили батьки: не боятися труднощів, чогось нового та незрозумілого. Найкраща порада, яку може дати режисерка: краще помилися, ніж обманюй.
