Фільм «Саша Х., крила на Майдані»: розповідь про Революцію Гідності через історію Олександра Храпаченка

Можливість самостійно вирішувати долю своєї країни є дуже цінною для українського народу. Та ціна її іноді виявляється занадто високою. Рівнянин Олександр Храпаченко за право України йти власним шляхом і не залежати від сусідньої країни-агресорки віддав своє життя. Завдяки французькому режисеру-документалісту Еммануелю Граффу про подвиг Сашка дізналися навіть за кордоном. У півторагодинному фільмі «Саша Х., крила на Майдані» через історію рівнянина розповідається про Революцію Гідності в Україні, пише сайт rivne-trend.in.ua.

Історія Олександра Храпаченка

Олександр Володимирович Храпаченко народився в місті Рівне 18 вересня 1987 року. У 2004 закінчив школу №19, яка нині має статус ліцею. Вчився на режисера драматичного театру у Рівненському державному гуманітарному університеті.

Олександр був одним з найяскравіших студентів навчального закладу. Він часто грав у режисерських роботах тих, хто навчався з ним на одному факультеті. А ще Храпаченка запросили на роль солдата у стрічці «Воскресіння», яку знімав рівненський телеканал «РТБ».

Олександр захоплювався альпінізмом. Любив підкорювати вершини українських гір. На деяких побував декілька разів. Навіть роботу вибрав таку, що була пов’язана з висотою. Займався утепленням та реставрацією будинків, фарбував фасади.

Храпаченко любив мандрувати, цікавився стратегіями виживання у дикій природі. Олександр навіть пройшов вишкіл, щоб стати скаут-рейнджером. Для цього рівнянину довелося витримати серйозні психологічні та фізичні навантаження. А в одному з походів Сашкові вдалося врятувати людині життя.

Попри те, що Храпаченко не працював за фахом, він продовжив займатися театральною діяльністю. В театрі вільної пластики «Яблуко» Олександр був провідним актором.

Молодий та талановитий рівнянин був закоханий у Катерину Самчук. Стосунки між ними тривали 7 років. Влітку 2014 мало відбутися весілля Катерини та Олександра.

Наприкінці 2013 року, коли політичне керівництво України, очолюване президентом Віктором Януковичем, почало діяти в інтересах сусідньої країни-загарбниці, а не власного народу, Храпаченко поповнив ряди протестувальників. Він брав участь у захопленні Рівненської облдержадміністрації, а згодом поїхав у Київ. Сашко увійшов до 35-ї сотні самооборони Майдану «Волинська Січ» та був призначений командиром відділення. Рівнянин мав псевдо Вандал, але близькі побратими називали його Альпіністом.

20 лютого 2014 року 35-та сотня пішла в наступ з метою захопити 8-му барикаду на вулиці Інститутській. Бійці спецпідрозділів відходили в сторону будівлі клубу Кабміну України та весь час відстрілювалися. Коли Сашко та його побратими отримали наказ відступати, вони залягли за барикадою. Об 11.28 снайпер спецзагону «Омега» здійснив постріл, який відібрав життя 26-річного Храпаченка.

Трагедія сталася на очах Володимира Пастушка на псевдо Пісня — талановитого виконавця патріотичних пісень з Рівненщини, майданівця, учасника АТО та військового, який у лавах ЗСУ захищає країну під час повномасштабної війни. Він розповів, що за кілька секунд до фатального пострілу, ходив на повен зріст біля барикади. Храпаченко це побачив і вигукнув: «Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!». Володимир Пастушок впав на землю. За мить роздався вибух коктейлю «Молотова». Сашко підвів голову, щоб подивитися, що сталося. В цей момент у нього поцілила снайперська куля.

Режисер, який захоплюється Україною

Еммануель Графф — французький режисер-документаліст, який мешкає у Швейцарії. Народився та виріс у Лотарингії. У цьому регіоні є багато вихідців зі східноєвропейських країн: колишньої Югославії, України, Польщі, Росії. У ХІХ столітті вони переселялися до Франції, щоб втекти від війни або знайти роботу. Іноді робили це з обох причин. Тож з нащадками українських мігрантів Графф познайомився давно.

У 2011 році режисер одружився з українкою з Харківщини. З того часу Графф почав ще більше цікавитись Україною, її історією та політичними процесами. Французький режисер був приголомшений тим, що українцям довелося пережити під час Голодомору, правду про який замовчували понад 70 років.

Під час протестів на майдані Незалежності Еммануель Графф протягом кількох днів перебував у Києві. Французький режисер опинився в центрі подій та зсередини спостерігав за народною революцією. Він бачив згуртовану роботу людей різного віку, які рубали дрова, приносили їжу до наметів, надавали допомогу пораненим, підтримували моральний дух піснями. Кожен щось робив заради важливої мети — не дати проросійській владі вирішувати за українців їхню подальшу долю.

Міф про покірних східноєвропейців остаточно був зруйнований. Проте Еммануель Графф розумів, що на його батьківщині та в інших країнах Європи не всі правильно сприймають події в Києві. До Революції Гідності люди там практично нічого не знали про Україну. А коли почалися протести, то деякі піддалися впливу російської пропаганди. Навіть непопулярні політичні сили поширювали проросійські наративи, стверджуючи, що протести на Майдані організували ультранаціоналісти та неонацисти. Граффу хотілося розказати європейцям правду про події в Україні. Пізніше у нього з’явилася така можливість.

Фільм про рівнянина

У жовтні 2014 року французький кінематографіст протягом 5 днів перебував у Києві. Він був наглядачем на виборах до Верховної Ради України. Якось під час перерви Графф прийшов на майдан Незалежності. Натрапив на меморіал юнака, який загинув на Інститутській. Поруч була дівчина. Вона наводила лад біля меморіалу. У режисера та дівчини зав’язалася розмова. Так Еммануель Графф випадково познайомився з подругою Олександра Храпаченка Наталією, яка поділилась історією товариша. Пізніше у режисера виникла ідея зняти стрічку про життя та подвиг рівнина. Через історію Храпаченка документаліст вирішив розповісти про те, хто і за що боровся на Майдані.

Подруга Сашка Наталія стала головною героїнею фільму Граффа. За сюжетом дівчина вирушає з Києва до міста Рівне, щоб поспілкуватися з тими, хто знав Храпаченка, відвідати місця, в яких бував її друг.

Наталя зустрічається з батьками Олександра, його нареченою, друзями, побратимами, які продовжили боронити Україну в зоні проведення АТО. Кожен з них ділився спогадами про Сашка, розповідями про дитинство і про те, як дізналися, що близької людини не стало. Головне питання, на яке шукає відповідь героїня стрічки, — чи не марним був подвиг героя.

Зніманням фільму під назвою «Саша Х., крила на Майдані» займалася французько-швейцарська команда з грудня 2014 по березень 2015 у Рівному, Києві та Меці. Герої говорять українською мовою, іноді — російською. Їх розмови супроводжуються французькими субтитрами. Документальну стрічку показували на фестивалях та в кінотеатрах Франції, Швейцарії, України, а також на телебаченні. Прем’єра фільму в Києві відбулася 10 березня 2016 року, в Рівному — 11 березня 2016.

Фільм «Саша Х., крила на Майдані» — це зворушлива історія про молодого рівнянина від режисера, який є прихильником ідеалів та цінностей, що відстоювали українці під час Революції Гідності. Понад 10 років пройшло з моменту трагічної загибелі Олександра Храпаченка, а боротьба українського народу за незалежність все ще триває. Еммануель Графф за допомогою кінематографу намагався змінити уявлення європейців про Україну, яка хоче бути вільною та незалежною від Росії. Можливо, якби європейські лідери зрозуміли раніше, яким є насправді український народ, його доля могла б скластись інакше.