2014 рік. Війна. Тоді українці вперше на певний час забули, що таке «сміх». Вперше, але не востаннє, бо 24 лютого 2022 року це сталося знову… Невідомість, окупація, сирени, вибухи, ракети та новини про втрати – усе це разом блокувало навіть найменшу посмішку на обличчі будь-кого з нас. Але з кожним днем нашої боротьби ми таки вчилися жити в умовах повномасштабного вторгнення. Так само, як і вчилися сміятися – сміятися по-новому. Чи є місце цьому під час війни? Напевно. Одностайної відповіді на таке питання немає і досі, та все ж гумористичний фронт – теж фронт, адже працівники цієї сфери на рівні зі всіма, якщо не більше, наближають своєю діяльністю спільну перемогу. Яскравий приклад того – історія рівненського стендап-коміка Павла Євчука, пише сайт rivne-trend.in.ua.
Павло Євчук: діяльність гумориста до повномасштабного вторгнення
Кажуть, що гумористом стати неможливо, ним потрібно народитися. Відтак під відповідною зіркою у травні 1992 року на світ з’явився майбутній комік родом з Рівного Павло Євчук. Ще з дитинства було помітно: почуття гумору в хлопця присутнє, і присутнє далеко не на рівні “Пожартував у компанії, та й досить”. Частково зі сміхом Павло навіть пов’язав своє життя, тобто почав заробляти на тому. Так він, працюючи сценаристом (до речі, ця робота пов’язує рівнянина з такими відомими українськими телеканалами, як СТБ, 1+1, ТЕТ, Новий канал тощо), часто писав саме комедії. Чим вам не робота з гумором? А ще – чоловік завжди захоплювався стендапом. Захоплювався настільки, що, окрім звичайних виступів перед публікою, не побоявся спробувати себе з цим жанром і в ролі учасника одного з найпопулярніших розважальних телешоу України “Розсміши коміка”. Тоді ще, до речі, у суддях сидів сам Володимир Олександрович Зеленський, і нашому земляку, рівнянину Павлові Євчуку, вдалося змусити президента посміхнутися. Та й вдалося це зробити не один раз, а цілих п’ять, відтак гуморист зумів виграти джепот – 50 000 гривень.
Просто пощастило? Та ні, такий успіх – не випадковість чи виняток з правил. Як доказ цього – перемога Павла, здобута і на іншому гумористичному шоу – на “Лізі Сміху”. Щоправда, там на сцену рівнянин не виходив, він брав участь у проєкті як автор команди «Два капітани – 1955», яка і здобула першість у одному з сезонів “Ліги Сміху”. Тож у своїй справі, гумористичній справі, Євчука можна спокійно вважати справжнім азом.
У такому впевненому темпі, поєднуючи роботу сценариста з індивідуальними стендап-виступами перед публікою, і розвивався Павло. Аж раптом все перекреслило 24 лютого 2023 року…
До та після: як змінилася діяльність рівненського коміка під час повномасштабного вторгнення?
Повномасштабне вторгнення, загроза ракетних ударів, окупація декількох областей України, шок, невідомість та страх. Чи було у цьому переліку місце для гумору? Очевидно, що ні. Так само, як і для більшості звичних для нас речей на кшталт походу в кіно чи кафе, бо тоді ще ніхто і не підозрював, що нам таки доведеться навчитися жити життя під час великої війни. Тож так, на початку повномасштабного вторгнення про стендап Павло Євчук і не думав. Максимум, що міг собі дозволити, – це зустрічі з друзями, де разом обговорювали тижневі події з мінімальним вкрапленням гумору в процес.
Але час ішов, на просторах інтернету почали з‘являтися перші меми про чмоню, пса Патрона та багато-багато інших. Так, війна. Так, болить. Але на те українці і є українцями, що в будь-якій ситуації вони все ж використовують гумор як ще одну додаткову зброю, щоб, перефразовуючи Лесю Українку, не лише плакати, а й сміятися. Тож десь тоді у Павла Євчука і промайнула думка: «Можливо, дати шанс і стендапу жити під час війни?».
Подумав і спробував. Із першим виступом під час повномасштабного вторгнення рівненський стендап-комік разом із колегами поїхав не куди-небудь, а на полігон до військових, які на той момент несли службу неподалік білоруського кордону. Павло розумів: якщо засміятися під час боротьби з окупантами дозволять собі захисники, то зуміє це зробити і цивільне населення. І так, військові засміялися. Тоді, як розповідав в одному зі своїх інтерв‘ю Євчук, він зрозумів, що потрібен бійцям не лише як волонтер, а і як комік, тобто той, хто зможе бодай на декілька хвилин допомогти військовим відволіктися від тієї страшної реальності, у якій живе кожен боєць ЗСУ.
Отримавши таке собі зелене світло від військових, Павло разом із колективом інших стендаперів почав давати благодійні концерти, мета яких – збір коштів на ЗСУ. Чи змінилася діяльність коміка? Фактично ні, і колись жартував, і тепер жартує. Але чи змінилася суть?
Про що жартують під час війни?
Безперечно. Після 24 лютого найчастіше «сміються» з актуальних тем, які насправді неабияк болять: донати, укриття, вибухи та повітряні тривоги… Скептики скажуть: «Хіба це привід для жартів?». Тоді Павло чи будь-хто інший з коміків може спокійно відповісти: «Привід, якщо це допомагає ЗСУ». А воно дійсно допомагає, адже за кошти, зібрані під час благодійних виступів, рівнянин разом з іншими стендаперами зумів придбати для військових сотні потрібних речей: рації, радіоантени, автомобілі, бронежилети тощо. І якщо ви гадаєте, що на цьому вклад Павла Євчука у перемогу закінчується, то ні.
Не лише комік, а й волонтер
Тисячі вчителів, лікарів, механіків та підприємців із початком війни поповнили ряди волонтерів. Не відстають і коміки, зокрема рівнянин Павло Євчук, окрім гумористичного фронту, тримає і волонтерський.
З початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до рідного Рівного, тут він разом з друзями і розпочав свою діяльність, спрямовану на допомогу ЗСУ. Окрім того, що давали (та й дають) благодійні концерти, на яких збирали кошти для військових, також всі разом займалися укомплектуванням всім необхідним бійців ЗСУ. Уже трохи згодом Павло переключився на інший напрямок – взявся за автомобілі для військових. Рівнянин їх і шукав, і купував, і повністю підготовлював до відправки на фронт.
Окрім того, аби допомогти захисникам, Павло влітку 2022 вирішив продати власну автівку, щоб натомість придбати декілька машин для ЗСУ. Справа йшла, м’яко кажучи, не дуже, тож, аби досягнути бажаного (зібрати 600 000 грн) стендап-комік та за сумісністю волонтер вирішив організувати розіграш. Тоді кожен, хто хотів підтримати фінансово бійців та заразом отримати шанс виграти транспорт, повинен був задонатити 200 грн.
Зрозуміло, що після не одноденної волонтерської діяльності, особисто переконавшись, що потреби у військових були, є і будуть, відповідно і гроші на це були потрібними, є потрібними і будуть потрібними, чоловіка не могло не зачіпати марнотратсво, яке, на його думку, відбувалося у Рівному та інших містах України. Чи не найбільше обурювала славнозвісна бруківка. Відтак, аби звернути увагу рівнян на цю проблему, чоловік неодноразово проводив мирні акції. Він знімав відео на місцях ремонтних робіт, тримаючи в руках плакати з кричущими написами: “Вкрали гроші у ЗСУ”.
Ймовірно, для диванних критиків і цього буде недостатньо, бо “що ж ті коміки, тільки й уміють жартувати”. Однак, тверезо мислячи, переконані: сміхові є місце навіть під час війни, бо це саме те, що допомагає не падати духом, зокрема і військовим. Та й тим паче не всі коміки є просто коміками, паралельно з гумористичним більшість з них під час повномасштабного вторгнення стали маленькою частиною й іншого – великого волонтерського фронту. Такого важливого для нас сьогодні й завтра фронту.
